У 1705 році, на передмісті Жовкви, у Винниках, з’явилася чудова дерев’яна церква, яка відповідала канонам галицької народної архітектури. Вона була споруджена у граціозному стилі, з урахуванням традиційних архітектурних форм. Храм мав три розділи: центральну наву, бабинець на заході та апсиду на сході. Розміри цієї витонченої споруди становили 15,7 м на 6,4 м.
Центральна нава церкви вражала своєю масштабністю та вишуканістю. Вона мала квадратну форму і відзначалася величезною висотою, що перевищувала бокові частини. Ця нава була покрита шоломоподібною банею, яка спокійно стояла на масивному восьмерику. Над навою вишикувався ліхтар з маківкою, який відбивався в красі дерев’яних конструкцій.
На південному боці нави був розташований бічний вхід до храму. Всю цю величну споруду оточувало широке піддашшя, яке додавало церкві ще більше вишуканості та привабливості. Для розміщення іконостасу та хорів в центральному зрубі було вирізано спеціальний виріз у формі арки, що додавало інтер’єру ще більше елегантності. Іконостас був виготовлений у бароковому стилі і вражав своєю витонченістю та розкішшю.
Саму церкву було побудовано за ініціативи пароха Йосифа Кирницького і підтримки місцевих парафіян. Будівельні роботи здійснив досвідчений тесля Кунаш. У 1708—1710 роках у церкві був встановлений бароковий іконостас, який виконали майстернею Івана Рутковича, із зібраними іконами жовківської школи живопису.
Протягом історії церква зазнавала періодів відновлення та закриття. У 1993—1994 роках вона була відновлена за підтримки Жовківського василіанського монастиря, і її інтер’єр був реставрований у 1995—1996 роках. Сьогодні церква використовується місцевою громадою УГКЦ.
У 1715 році поруч із церквою було зведено двоярусну дерев’яну дзвіницю, яка служила своїм прихожанам до 1990-х років. Під час реставрації церкви в 1993—1994 роках дзвіницю замінили новою, яка стала відомим символом місця.
