У 1627 році Зофія Жолкевська, використовуючи свої кошти, заснувала в Жовкві невелику дерев’яну церкву та лікарню Святого Лазаря, призначені для семи бідних пацієнтів. Її онук, князь Якуб Собеський, у 1735 році замінив їх новими цегляними будівлями, які збереглися й до наших днів. Сама церква була споруджена за планом грецького хреста, з восьмикутною навою, куполом на високому барабані та фасадом, що має пару пілястральних смуг і трикутний фронтон з аркадним фризом. Всередині ж, на жаль, не збереглися оригінальні прикраси та обладнання. За австрійської влади храм використовували для складських потреб, але в 1861 році їх відновили для початкових цілей.
У 1873 році священник із Жовкви запросив сестер феліціан з Кракова, які відкрили двокласну жіночу школу та заснували невеликий монастир у стінах лікарні. Церкву освятили під ім’ям Святого Серця Ісуса. Проте у 1946 році радянська влада скасувала монастир, а будівлі використовували як склади. Самих же монахинь було вивезено до Польщі. Після війни у храмі тривалий час містилися районний архів, виробниче управляння сільського господарства, автошкола.
Починаючи з 1991 року, ця будівля функціонує як православна церква Святого Лазаря, спочатку відносно до Української автокефальної православної церкви, а з 2018 року – до Православної церкви України.
