Шедевр української дерев’яної архітектури – церква Святої Трійці в Жовкві. Церква споруджена у 1720 році із соснових брусів на кошти парафіян та за підтримки тодішнього власника Жовкви Собєського. На місці старої знищеної пожежею 1718 році. На подвір’ї була дзвіниця (очевидно дерев’яна) із трьома дзвонами. У 1891 році споруджено мровану дзвіницю, яка скликає і зараз вірних на Служби Божі. У 2002 році біля дзвіниці встановлено статую Матері Божої.
У 1729 році у храму встановлено чотирьох-ярусний іконостаст (близько 50 ікон), який вражає вишуканою бароковою різьбою та іконами жовківських майстрів – послідовників Івана Рутковича. Припускають, що майстерну декоративну ажурну різьбу виконав жовківський різьбяр Ігнатій Стобенський. Бароковий стиль різьби органічно доповнено декоративним живописом з харарктерним національними елементами. Нинішній іконостас реставровано у 1978 – 1979 роках.
21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової Спадщини ЮНЕСКО , що проходила у Камбоджі, Церква Пресвятої Трійці, разом з іншими дерев’яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО.
Церква є блискучим зразком української народної сакральної архітектури – зрубна конструкція розрахована на зведення будівлі без жодного цвяха, три шоломоподібні бані. Унікальною рисою церкви є мурована ризниця.
Над іконами Спаса і Богородиці працював скоріш за все В. Петранович.
